НОВИНИ
ОЧЕРЕТЯНКА ПРУДКА — СИМВОЛ ОСОКОВИХ
БОЛІТ
Очеретянка прудка слугує індикатором стану осокових боліт — якщо
птах гніздиться, значить умови природні або близькі до природних.
Глобально вразливий вид очеретянка прудка Acrocephalus paludicola
колись був чисельним на болотах і вологих луках усієї Європи. Нині основний ареал
поширення виду — Білорусь, Україна та Польща. Очеретянка прудка вважається найбільш
рідкісним видом горобиних у Європі й віднесена до категорії «Вразливий».
Вид включений до:
- Додатків І та ІІ Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин;
- Додатку ІІ Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ
існування в Європі;
- Додатку І Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що
перебувають під загрозою зникнення;
- Додатку І Директиви Європейського Союзу про охорону диких птахів.
У 2003 році 15 держав, на території яких розташовані середовища
гніздування або зимівлі виду, підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо збереження
очеретянки прудкої та розробили спільний План дій зі збереження виду.
В Україні очеретянка прудка занесена до Червоної книги України.
Чисельність світової популяції очеретянки прудкої оцінено в
13 500-21 000 співаючих самців (2005). Українська популяція виду є другою за чисельністю
й становить 3 500-4 100 співаючих самців.
Розповсюдження в Україні
В Україні очеретянка прудка гніздиться в Волинській, Рівненській,
Київській і Чернігівській областях. Проте в XІХ – першій половині XX ст. гніздування
птахів відмічали також у Львівській, Вінницькій, Полтавській і Харківської областях.
Нині в Україні існує два популяційні угрупування — прип’ятське
й деснянсько-дніпровське. До 80% усієї української популяції виду зосереджено
в басейні річки Прип’ять.
- Прип’ятська популяційна група — заплава Верхньої Прип’яті й її приток (Волинська
та Рівненська обл.). Популяція оцінена в 3 000-3 500 самців. Найбільші гніздові
угрупування знаходяться в заплавах Прип’яті (між селами Ветли, Люботин і Бірки,
Річиця та Щедрогір, болото Залісся), нижньої Турії (болото Вижери), Стирі, Чорногузки,
а також не деяких болотах, що розташовані вздовж кордону з Білоруссю.
- Деснянсько-дніпровська популяційна група — Київська та Чернігівська обл.
Популяція оцінена в 500-600 самців. Найбільші гніздові угрупування знаходяться
в заплавах річок Удаю та Супою.
Як її впізнати?
Очеретянка прудка більшу частину свого життя проводить у заростях
осок, де її дуже важко помітити і лише під час співу самці з’являються на верхівках
рослин. У цей час птахи можуть підпускати до себе досить близько. За розміром
очеретянка прудка значно менша горобця хатнього. Вона має смугасте забарвлення,
в якому переважають коричнювато-вохристі кольори. Її спів дещо нагадує пісню очеретянки
лугової, але має деякі відмінності, які дозволяють досить легко (маючи певний
досвід) впізнавати її.
Середовище існування
Місця гніздування є найбільш критичним фактором для збереження
прудких очеретянок, адже птахи висувають досить суворі вимоги до біотопів, де
вони мешкають. Це повинні бути низинні осокові болота, які не висихають протягом
періоду гніздування. Найчастіше ці біотопи знаходяться в заплавах малих річок
і є індикаторами чистоти води в річках. Ще в першій половині ХХ ст. такі болота
домінували на Поліссі та в лісостепу. Однак протягом останніх десятиліть значні
площі заплав річок видозмінено — осушено чи затоплено (унаслідок створення риборозплідних
ставків, водосховищ). Вода в річках забруднюється також у результаті господарської
діяльності. Це призводить до трансформації осокових боліт у високотравні біотопи,
де переважають очерет і рогози, що не придатні для мешкання очеретянок прудких.
Тому головний напрям охорони очеретянки прудкої в Україні — збереження всіх
місць її гніздування.
Що ми можемо зробити?
Збереження й відновлення потребують перш за все середовища існування
очеретянки прудкої. Ми можемо:· сприяти наданню або підвищенню природоохоронного
статусу ключовим місцям гніздування виду;· здійснювати відновлення середовищ гніздування
виду шляхом покращення гідрологічного режиму територій;· вести належне управління
середовищами гніздування виду, зокрема запроваджувати викошування або випас худоби;·
щорічно здійснювати моніторинг чисельності виду та проводити вивчення загроз;·
поширювати інформацію про важливість збереження виду серед громадськості на місцях.
Збережемо цей вразливий вид і його унікальні місця гніздування
для майбутнього!
|
