 |
Представник родини синицевих
— ремез Remiz pendulinus, котрий помітно відрізняється від своїх інших родичів,
став птахом 2009 року.
Доволі дрібному й тендітному ремезу, що розміром менший від горобця,
дещо грізного вигляду надає характерна чорна «розбійницька» пов’язка, перетягнута
через очі. Крім того, ремезів вирізняє делікатний, дуже гострий дзьоб. Але птах
зовсім не розбишака, натомість він має дуже мирну та тиху вдачу. А ще він надзвичайно
вправний господар і будівельник. Дійсно, на конкурсі пернатих митців-архітекторів
одну з почесних премій неодмінно отримав би й ремез, адже його гніздо унікальне,
майстерно виплетене, охайне й завжди дбайливо причеплене в важкодоступному місці.
Будівельним матеріалом для птахів, котрі удвох зводять своє родинне гніздечко,
слугують волокна злаків, кропиви, льону чи коноплі, пух верби чи осокорів, дуже
рідко птахи використовують вовну або пташиний пух, а ззовні ремезова «рукавичка»
часто втикана летючками в’язу, лубом або лусочками з бруньок і сережок верби чи
тополі.
Гніздяться ремези серед вербових заростей на берегах річок і
ставів, полюбляють масиви очеретів і рогозів на болотах, а своє гніздо зазвичай
облаштовують на звислій до води гілці з рогачиком на кінці. Збудувавши гніздо
для родини, невтомний самець береться за спорудження другого гнізда для власного
відпочинку, ночівлі та схову від негоди. Але це вже не рукавичка, а частіше кошик
— від родинного гнізда воно відрізняється відсутністю вхідної трубки або й узагалі
склепіння.
У гніздовий сезон ремези живляться переважно комахами, на яких
активно полюють поряд із гніздом — серед високорослої надводної рослинності та
в гіллі дерев і кущів, що простягається над водою. Можуть вживати вербове насіння
та насіння з сухих очеретяних мітелок. Зазвичай ремези тримаються парами, а після
вильоту пташенят із гнізда — невеликими зграйками, постійно перегукуючись між
собою тонким посвистом «тсіі-тсіі».
В Україні ремез трапляється на всій території, крім Карпат і
Криму.
Фото Василя Ільчука |
