Одного чудового літнього дня я сиділа біля ставу і милувалась природою. Навколо лунав тихий плескіт, всюди співали птахи, вода відбивала сонячні промені і осліплювала усіх навколо.
Раптом я застигла від несподіванки: два чудових лебеді пролетіли прямо у мене над головою і тихо сіли на воду. Це була пара: лебідь і лебідка. Вони кружляли по воді, лебідь відганяв усіх, хто старався потрапити на його територію. Здавалось, лебідь із лебідкою танцювали вальс, весь час наближались один до одного, терлись дзьобами, а потім граційно віддалялись. І от, закінчивши танець, пара змахнула крильми і знялась у повітря. Як любо було спостерігати таку картину !
їх розкішні крила розрізали повітря і піднімали лебедів вгору. Я ще довго милувалася їх чудесним польотом, але раптом слух пронизав гучний постріл - і моя душа стиснулася ... В голові промайнула думка: одного з лебедів поранено!. І тут він, втрачаючи рівновагу, затріпався в повітрі і почав падати. Інший птах спускався разом із ним. Я чимдуж побігла до того місця, де птахи приземлились. Не могла повірити, що людина може вистрілити в лебедя ! Подолавши чималий шлях і не зустрівши білих красенів, я подумала:" Де ж вони?". Але раптом побачила гурт людей, які стояли на дорозі і щось уважно спостерігали. Підійшовши до них, я побачила цікаву картину: ці ж самі два лебеді спокійно крокували по дорозі.
Людей дивувало те, що птахи зовсім не лякались їх. Я помітила, що у лебедя було закривавлене крило. „ Що ж робити?" - розгублено питали люди. І тут підійшов чоловік, що жив неподалік. Він відкрив ворота, і птахи дружно почимчикували у двір.
Чоловік покликав свою дружину, яка також була страшенно здивована побаченим, але одразу ж зрозуміла, що лебедеві необхідно перев'язати крило. Так вони і зробили.
Ці люди вирішили піклуватись про лебедів, аж поки в птаха не загоїться крило.
Минуло кілька днів. Лебідка, хоч і була абсолютно здоровою, але все ж не покидала свою пару. Спочатку вона взагалі від нього не відходила. Потім почала відлітати, але часто повертались і кружляла над подвір'ям. Вона плавала на тому ж ставку, де я бачила їх разом востаннє.
Господарі добре піклувались про пораненого: вони його годували, лікували рану.
І от якогось разу лебідка вкотре прилетіла до свого коханого. Крило в лебедя загоїлось, і він зміг піднятися вгору. Жаль було розлучатись із птахами, але люди були раді за лебедів, які знову могли бути разом. Білі красені знялись у повітря і, ніби прощаючись і дякуючи за допомогу, покружляли над подвір'ям. Господарів до сліз зворушило це прощання... Птахи повільно віддалялися, а люди ще довго дивились їм услід і не могли відвести погляду.
Яка ж прекрасна ця лебедина вірність !
Смаженюк Анна
9 клас
СЗШ І - II от., с. Грузьке
2005р.