Ще рік назад в нашому бюлетені я писав, що "ймовірність існування невідомих великих поселень очеретянки в Україні досить низька, але, напевно, є невеличкі колонії (до кількох десятків самців), про які ми ще не знаємо". Минулий польовий сезон вніс до такого висновку деякі корективи.
Першим поштовхом до висунення припущення, що в Україні ще можливе існування великих угруповань цього виду, була спільна експедиція в Угорщину (травень 2004 р.) членів міжнародної робочої групи по вивченню та охороні прудкої очеретянки. Відомо, що практично весь ареал виду знаходиться в лісовій та лісостеповій зонах Європи. Але саме в Угорщині прудкі очеретянки мешкають в Cтепу - на території національного парку "Хортобагі". Загальна чисельність цього угруповання складає 350–700 самців. Практично всі члени нашої робочої групи вперше побачили ці біотопи. Це великі масиви солонкуватих осоково-злакових боліт, площею понад 100 га. Через дещо вищу концентрацію у ґрунті солей тут ростуть галофітні рослини, серед яких виділяється чорноколоскова осока (Carex melanostachya). На думку багатьох учасників нашої експедиції, саме ця осока і може бути індикатором придатності біотопу для прудкої очеретянки в умовах посушливого клімату. А саме через посушливість ці болота досить часто висихають. Фахівців по цьому виду сильно здивував той факт, що досить часто, в розпал гніздування очеретянки, болота бувають вже повністю сухими. Серед головних завдань нашої експедиції, крім ознайомлення з місцями мешкання птахів в Угорщині, було взяття проб крові (для ДНК-аналіза) у 10 очеретянок. З цим завданням експедиція успішно впоралася і всі відловлені птахи були відпущені в місця їх гніздування. Під час перебування в Угорщині виникла ідея провести пошук прудкої очеретянки в степовій зоні України. Це, на перший погляд, ідея-фікс – адже даних про перебування цього виду в даному регіоні практично немає. Є інформація про зустрічі цієї очеретянки під м. Умань (південна частина Лісостепу) та на Одещині, але вони відносяться до ХІХ сторіччя!!! Все це так, але треба враховувати, що прудку очеретянку часто плутають з схожою на неї лучною очеретянкою. Та й хто міг припустити ще 10 років тому, що в Білорусі та Україні мешкають тисячі цих птахів.
Експедиція була запланована на третю декаду червня, але треба було зробити серйозну підготовчу роботу. По-перше, отримати інформацію про райони, де зустрічається чорноколоскова осока, по-друге, скласти маршрут експедиції, який проходив би через всі потенційно придатні місця для цього виду. В першому питанні нам допоміг співробітник Інституту ботаніки д.б.н. Д.В.Дубина – він зробив перелік районів, де він зустрічав цю осоку, серед яких нас особливо зацікавила заплава р. Оріль (Дніпропетровська обл.), яка багата заболоченими ділянками. В результаті кількаденної роботи з картографічним матеріалом і був складений маршрут нашої експедиції. 23 червня автор разом з білоруським ботаніком Дмитром Дубовиком виїхали в 10-денну подорож, за час якої ми обстежили десятки болотних систем у 8 областях і проїхали понад 3000 км. Це практично всі більш-менш значні болота, в цьому регіоні. На жаль, прудкої очеретянки ми не зустріли і з великою часткою ймовірності можемо стверджувати, що в цій частині України прудка очеретянка зараз не гніздиться. Ми знайшли кілька біотопів, які, на наш погляд, могли б бути придатними для цих птахів – це ділянки заплав Гірського Тікича в Черкаській обл. (20–30 га), Великої Висі в Кіровоградській обл.(10–15 га), Тилігула в Одеській обл. (10–12 га), Орелі в Дніпропетровській обл. (2 га), Рудьки в Полтавській обл. (40-50 га). Але, як видно, вони незначні за площею для того, щоб в них могли існувати досить великі поселення прудких очеретянок - надто високою щільністю є гніздування 1–2 самців на гектар угідь. Тобто, тільки в двох біотопах, придатних для цих птахів, могли б бути угруповання в 30–80 самців, в інших, птахів було б значно менше. Крім того, вони віддалені один від одного на значні відстані (100–200 км). В таких умовах прудка очеретянка не могла б існувати - ізольовані маленькі поселення птахів нежиттєздатні. Але ми не виключаємо, що раніше тут ці очеретянки могли б мешкати, враховуючи чисельні заболочені ділянки в заплавах, зокрема, Великої Висі, Орілі та, можливо, Самари. Але, на превеликий жаль, протягом останніх десятиріч практично всі вони трансформувалися з низькотравних осокових асоціацій у високотравні очеретяно-рогозові комплекси, в яких прудка очеретянка мешкати не може. Причиною цього є вплив людини на навколишнє середовище, що, зокрема в нашому випадку проявляється у забруднені річок стічними водами населених пунктів та сільськогосподарських комплексів, мінеральними та органічними добривами, гумусом, що потравляє в заплави з ланів тощо. Частина осокових боліт зникла і в наслідок прямого втручання людини в екосистеми заплав при створені ставків, водосховищ чи, як у випадку з Оріллю, будівництвом вздовж річки каналу "Дніпро-Донбас".
До речі, чорноколоскову осоку ми зустріли в заплавах трьох річок - Кодими, Тилігула та Орелі, але вона була скрізь рідкісною і тільки на Орелі була знайдена ділянка площею 0,2 га, що ніяк не йде в порівняння з площами, які займає ця рослина в місцях мешкання прудкої очеретянки в Угорщині.
Продовж цієї експедиції були цікаві орнітологічні спостереження. Це, зокрема, знахідки на Одещині (Березівській р-н) у гніздовий період цвіркунів (Locustella naevia) та жовтоголових плисок, зустріч на Херсонщині зграї дрохв та гніздо вих степових журавлів тощо.
Другим регіоном, де прудка очеретянка могла би гніздитися, але до нього у нас ніяк не "доходили руки", це самий західній край нашої держави – басейн Західного Бугу. Справа в тому, що з польського боку поруч з рікою знаходяться великі за площею біотопи очеретянки – "Хелмські торфовиська". Тому ми сподівалися, що і на українській території могли б бути схожі біотопи.
Протягом трьох липневих днів ми з І. Легейдою обстежили більшість болотних угідь басейну цієї річки, які знаходяться у Волинській (Любомльський, Володимир-Волинський та Іваничівський райони) та Львівській (Сокальський та Радехівський) областях. Але наші сподівання не виправдалися – в українській частині басейну Західного Бугу ми не знайшли біотопів, які могли б бути придатними для цих птахів. Сама заплава річки добре дренується і на ній практично немає великих заболочених ділянок, де б формувалися осокові асоціації. Що стосується притоків Бугу, то вони практично всі осушені і їх заплави, де раніше напевно мешкала прудка очеретянка, перетворилися в сухі сільгоспугіддя, в яких помітний дефіцит води. На деяких сучасних картах показані болота вздовж р. Болотня на Львівщині. Але, насправді, з'ясувалося, що заплава річки була висушена більше 20 років тому. До того, як розповідали місцеві мешканці, там були багаті заболочені осокові сінокоси (ідеальні місця для прудких очеретянок), які забезпечували сіном навколишні сіла. Зараз же ці біотопи являють собою сухі пасовища, які нездатні, навіть влітку, прогодувати корів селян.
Але це обстеження не було безрезультатним - у Волинській області було знайдено дві раніше невідомі території, де гніздиться велика кількість прудких очеретянок. Для детального обстеження ми не мали достатньо часу та й друга половина липня є не найкращим часом для точної оцінки чисельності. Це ми плануємо зробити в наступному сезоні. Перша з цих територій знаходиться в заплаві Прип'яті в районі озер Біле, Острівне та Піщане (Старовижевський р-н). Тут значні площі осокових біотопів і чисельність очеретянок ми оцінюємо не менше, як 150 самців. Друга територія знаходиться поблизу Луцька в заплаві р. Чорногузка. Чисельність очеретянок, що тут мешкають, складає не менше 100 самців.
Дослідження (які включали також і дворазові обліки птахів) цього року, що проводилися в 6 моніторингових поселеннях прудкої очеретянки та на деяких інших територіях, показали, що умови гніздування були сприятливі. Правда, відмічалося деяке зміщення термінів гніздування – приблизно на тиждень пізніше, ніж звичайно. Чисельність прудких очеретянок, що мешкають на території держави, в цьому році була найвища за останні 9 років і оцінюється в 3105–3550 самців, навіть, якщо і не враховувати два нових угрупування.
Чи поставлена остання крапка щодо чисельності української популяції прудкої очеретянки? На нашу думку, – "ні" – ще залишилися деякі райони, особливо в південній частині Лісостепу та ще деяких регіонах, де можуть існувати поселення прудких очеретянок і велика ймовірність того, що наша популяція налічує більше 4 тис. самців.
А.М.Полуда, експерт Товариства з питань вивчення і охорони прудкої очеретянки, к.б.н., старший науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України
Фото О.Козуліна