<<< На стартову сторінку

ОХОРОНА ПТАХІВ: довідкова інформація  

Природоохоронне законодавство України

Екологічне законодавство України є комплексною системою взаємопов’язаних законодавчих актів, що регулюють правовідносини щодо

• Використання, відтворення, відновлення природних ресурсів, зокрема землі, вод, надр, лісів, атмосферного повітря тваринним світом, рослинним світом (природноресурсові правовідносини),
• Охорони навколишнього природного середовища, природних ресурсів і ландшафтів, об'єктів і територій природно-заповідного фонду, екосистем і комплексів, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон і територій, національної екологічної мережі (природоохоронні правовідносини);
• Забезпечення екологічної безпеки (антропоохоронні правовідносини).

Система законодавства щодо охорони птахів та місць їх існування включає відповідно компоненти законодавства природноресурсового, природоохоронного та антропоохоронного. Найважливіше значення посідає в цій системі природоохоронне законодавство, що встановлює правовий режим окремих екологічно цінних територій, надає природоохоронний статус та обмежує режим використання окремих територій та видів.

Система законодавства складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту.

Екологічні нормативно-правові акти мають різну юридичну силу залежно від того, яким державним органом вони прийняті чи затверджені. Юридична сила екологічних актів обумовлюється тим, який природний об'єкт береться державою під охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'єкта залежить від його екологічної цінності, поширеності чи, навпаки, помітного зникнення, наслідком чого є занесення того або іншого об'єкта до Червоної книги. Проте системний аналіз сучасного екологічного законодавства дає підстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'єктів залежить від місця цих об'єктів в системі навколишнього природного середовища та їх стану.

Найвищу юридичну силу має Конституція України, що гарантує зокрема громадянам право на безпечне на життя і здоров’я навколишнє природне середовище” (Ст. 50) . Іншими основними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища (зокрема птахів та місць їх існування), є

1) Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (текст у форматі MS Word 6.0, ZIP-архів, 35 кб),

2) Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.,

3) Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р. (текст у форматі MS Word 6.0, ZIP-архів, 15 кб),

4) Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (текст у форматі MS Word 6.0, ZIP-архів, 22 кб),

5) Закон України «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р. (текст у форматі MS Word 6.0, ZIP-архів, 10 кб),

6) Закон України «Про екологічну мережу» від 24 червня 2004 р. (текст у форматі MS Word 6.0, ZIP-архів, 11 кб).

До того ж деякі відносини у сфері використання і охорони навколишнього природного середовища (зокрема орнітофауни та місць існування) врегульовані кодексами (Земельним, Водним, Лісовим, Про надра), а також Законами України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р., «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р., «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.

Ряд еколого-правових норм міститься також в законодавчих актах, основне призначення яких полягає в регулюванні інших суспільних відносин (господарських, адміністративних тощо) – в Цивільному кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі, Законі «Про основи містобудування» тощо.

Крім того, існує також іще цілий ряд підзаконних-нормативно-правових актів природоохоронного спрямування - постанов, інструкцій, розпоряджень, затверджених Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища тощо. Наприклад, важливе значення у регулюванні утримання, розведення червонокнижних видів птахів має Наказ міністерства охорони навколишнього природного середовища «Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування».

Проблеми екологічного законодавства

1) Декларативний характер законів - вони не є законами прямої дії, як Конституція. У них міститься багато посилань на інші законодавчі чи підзаконні акти - і виникає необхідність у прийнятті додаткових положень чи навіть змін. У той же час Конституція України передбачає, що норми екологічної безпеки закріплюються законодавчими актами. Крім того, така система є досить ускладненою для розуміння й запровадження;
2) Відсутність екологічного кодексу чи іншого законодавчого акту узагальнюючого характеру в даній галузі. Такий екологічний кодекс міг би в загальній частині містити завдання законодавства на предмет правового регулювання, об'єкти та принципи правової охорони навколишнього природного середовища, правове регулювання власності та ін., а в спеціальній — правовий режим охорони й використання природних ресурсів. Цей кодекс був б зручним і простим для застосування еколого-правових норм;
3) Неврегульованість окремих питань (наприклад, щодо екологічного страхування, орнітологічного моніторингу, порядку ліцензування діяльності з розведення хижих птахів в неволі, роботи державних екологічних фондів, реабілітації вилучених у правопорушників птахів тощо);
4) Розмір компенсацій та штрафів не відповідає реальній ринковій та неринковій вартості екологічної шкоди. Так, розміри компенсації за незаконне використання деяких птахів, занесених Червоної книги (за 1 птаха): сипуха – 600 грн., беркут –2500 грн.
5) Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього середовища не виконує своєї стимулюючої функції та не створює достатніх економічних гарантій. Так, розмір плати за використання природних ресурсів не відповідають їх ринковій вартості; не достатньо розроблені інститути екологічного страхування та аудиту (наприклад, аудиту мисливських угідь).
6) Недостатній контроль за виконанням законодавства
7) Недостатній рівень знань населення та іноді держслужбовців в галузі екологічного права.

УВАГА! Якщо Ви не знайшли потрібний законодавчий акт на нашій веб-сторінці, завітайте на сайт Верховної Ради України (www.rada.kiev.ua) або звертайтеся до нашого офісу.

© Українське товариство охорони птахів  
2002-2007