Незабаром лелеки повернуться до своїх домівок, бажано їх зустріти у всеозброєнні. Для цих птахів також істотною проблемою є "квартирне питання". Старих розлогих дерев із зламаними верхівками стає все менше, солом'яну стріху зараз взагалі майже не побачиш. Оскільки меншає кількість традиційних місць для побудови гнізд, все більше їх з'являється на нових – електричних стовпах. А це небажано для людей, та й небезпечно для самих птахів.
Допомогти вирішити багато проблем може побудова штучних гніздівель. Окрім того, що це зменшує гостроту "житлової кризи" для чорногузів, штучні гніздівлі відносяться до так званих екологічних систем управління поведінкою птахів. З їх допомогою можна приваблювати пернатих у місця, багаті їжею, або такі, що знаходяться під надійною охороною, де гнізда будуть у більшій безпеці. Можна і навпаки відволікати птахів від гніздування у небажаних для людини місцях, наприклад, на стовпах електроліній чи пам'ятниках.
Для того щоб лелеки заселили гніздівлю, поблизу повинні бути якісь кормові угіддя – луки, болота, пасовища, сінокоси. Краще гніздівлі влаштовувати за кілька десятків чи сотень метрів від них, хоча вони можуть бути і за 1-2 кілометри. Навесні чорногузи повертаються у місця, де вони народилися чи гніздилися в попередні роки. Через те, що поблизу від гніздівлі є зайняті лелечі гнізда, ймовірність її заселення буде значно більшою. Але якщо збудувати гніздівлю зовсім близько до гнізда іншої пари, вона скоріше всього залишиться порожньою. Господарі будуть проганяти зі своєї території "чу-жинців". Як показав спе-ціальний аналіз, штучні гніздівлі, розміщені ближче 100 метрів від житлових гнізд лелек, заселяються майже втричі рідше, ніж ті, що не мають такого близького сусідства. Так що краще робити гніздівлі принаймні метрів за 200-300 від інших гнізд. Втім, якщо гнізда розташовані близько одне від одного, це ще не значить, що вони обов'язково залишаться порожніми. Просто ймовірність заселення і успішного виведення пташенят (можуть виникати бійки і на гнізді) буде меншою. Бувають взагалі і колоніальні поселення бузьків – по кілька гнізд на одному дереві або даху.
При побудові гніздівлі треба дивитися, щоб підльоту до неї не заважали дроти, антени, будівлі, крони дерев. Оптимальна висота розміщення – 4-10 метрів. Треба враховувати при цьому, що з одного боку вона повинна підніматися над лініями електропередачі, найближчими будівлями, з іншого – що до неї можливо доведеться добиратися для огляду та ремонту.
Штучна гніздівля повинна мати міцну опору і бути надійно закріпленою, щоб її не скинув сильний вітер чи снігопад. Вага молодого лелеки досягає перед вильотом 3-4 кілограмів, отже опора повинна витримувати не менше 40-50 кілограмів – вагу гнізда, виводка з 4-5 пташенят і пари дорослих птахів. Крім того, з роками гніздо буде надбудовуватися і вага його постійно збільшуватиметься. Лелеки взагалі не люблять хистких опор для гнізда, тому гніздівлі краще не укріплювати на молодих деревах чи тонких гілках – вона буде гойдатися, і птахи навряд чи поселяться.
Будувати гніздівлі треба до прильоту лелек – восени чи взимку. Однак, якщо платформа встано-влена навіть у квітні – травні, коли чорногузи вже насиджують яйця, у неї ще залишається шанс бути заселеною. У випадку заги-белі яєць частина лелек приступає до гніздування повторно. Не обов'язково птахи займуть гніздівлю першої ж весни, кілька років вона може пустувати. Але якщо її весь час підтримувати в належному стані, лелеки рано чи пізно прилетять.
Побудовою штучних гніздівель можуть займа-тися не тільки сільські жителі, а й мешканці міст. Важливо лише, щоб леле-кам було де здобувати їжу.
Гніздівля – це штучна чи природна опора, на якій знаходиться гніздо. Штучні гніздівлі для білого лелеки можна влаштовувати на деревах, стовпах, житлових та господарських будівлях (рис.). Основою для гнізда можуть стати різноманітні готові предмети: колеса від возів і велосипедів, автомобільні шини, легкі металеві борони тощо, а також спеціально збиті помости з дощок, гілок чи жердин або зварені з металевих частин. Такі споруди повинні мати діаметр близько метра. По краях їх бажано прибивати чи приварювати великі цвяхи, планки або прутики, які не дадуть розпадатися гілкам з гнізда.
На дереві така гніздівля може розміщуватися на зрізаній верхівці чи в основі товстої бічної гілки. Навколо неї треба обрізати всі гілки, що заважають підльоту. У найпростішому випадку можна обійтися навіть без додаткової основи для гнізда. Якщо дерево закінчується на верхівці розвилкою з кількох гілок, можна їх зрізати недалеко від розгалуження. Відрізки цих гілок довжиною з метр прибиваються поперек до сучків, що залишилися. На отриману таким шляхом раму зверху прибивають ще кілька гілок чи дошок, які й будуть платформою для гнізда. Те ж саме можна зробити і в основі однієї чи кількох бокових гілок.
Особливої уваги потребують гніздівлі, влаштовані на зрізаних стовбурах живих дерев. Вони швидко обростають живоплотом із зелених пагонів і стають непридатними для заселення. Такі пагони потрібно щороку обрізати. Такого ж догляду потребують і природні гнізда на живих деревах. Нерідко можна побачити гніздо, яке пустує тільки тому, що навколо нього утворилися суцільні "чагарі". Можна щороку проводити "ревізію" гнізд та штучних гніздівель і обрізати гілки, які заважають птахам.
Штучну гніздівлю можна встановити і на стовпі. Для цього краще використати спеціально вкопаний дерев'яний, бетонний чи залізний стовп. Приваблювати лелек на діючі опори електроліній чи зв'язку не слід. Вкопувати стовп у землю треба надійно, щоб він витримав тягар гнізда навіть у сильний вітер – метрів на півтора в землю. До дерев'яного стовпа основа для гнізда звичайно прибивається, до залізного чи залізобетонного – частіше приварюється. Можна зробити конструкцію, яка одягається на верхню частину стовпа.
Щоб лелека поселився у вас на сараї чи на будинку, можна перекинути через дах дві в'язки хмизу довжиною близько метра і діаметром з півметра. На них встановлюється основа для гнізда. Замість хмизу можна використати очерет чи солому, а також великі поліна. Такі в'язки імітують солом'яний дах, де полюбляють селитися лелеки. Іноді вони влаштовують на них гнізда і без подальшої допомоги людини. Більш надійний спосіб – установка штучних гніздівель на особливих накладках на дах у вигляді козел. Такі конструкції успішно використовуються у багатьох країнах Європи. Їх роблять з міцних дерев'яних брусів довжиною близько 130 сантиметрів. Збиваються бруси хрест-навхрест, щоб вийшли довгі кінці в метр довжиною і короткі – близько 30 сантиметрів. Козла встановлюються на даху, а зверху прикріплюється гніздівля. Є й інші варіанти гніздівель на даху. Основу гнізда можна укріпити на своєрідній решітці з жердин, прилаштувати на даху колесо тощо. Накладні гніздівлі бажано прив'язувати з обох боків даху мотузками чи дротом, щоб їх не скинуло сильним вітром.
Роблять гніздівлі і на різних будівлях з плоским верхом – водонапірних баштах, напівзруйнованих старих будівлях, плоских дахах і т. п. Якщо є широка рівна площадка, можна на ній одразу робити гніздо без додаткових пристосувань. Треба забезпечити лише, щоб гілки з нього не розпадалися. Для цього можна прилаштувати, наприклад, своєрідний бордюр із цеглин.
А взагалі штучні гніздівлі для лелек можуть бути дуже різноманітними. Все залежить від конкретних умов, наявного матеріалу і вашої фантазії та можливостей. Головне при цьому – мати бажання допомогти птахам і дотримуватися деяких мінімальних вимог.
Як і багато інших великих птахів, лелеки більш охоче займають старі гнізда, ніж будують нові. Так що, коли ви хочете привабити їх, потрібно не просто спорудити основу для гнізда, а зімітувати й саме гніздо. Голі платформи заселяються значно рідше, ніж штучні гнізда на них. На основу кладуть шар 10-30 сантиметрів сухого хмизу, в середину – трохи сіна, трави, моху. Можна змішати все це з невеликою кількістю сухого коров'ячого чи кінського гною. Для полегшення спорудження гнізда, особливо на великій висоті, доцільно заздалегідь заготувати кілька в'язок хмизу по довжині основи для гнізда, якщо вона прямокутна, або різної довжини, коли основа кругла. В'язки щільно укладають і прив'язують шпагатом чи тонкими мотузками. Дротом їх можна прикріпити тільки знизу, щоб птахи не поранили собі ноги.
Старі лелечі гнізда геть білі від посліду. Щоб ваша будівля більше нагадувала таку оселю, побризкайте "гніздо" вапном.
Штучні гнізда влаштовують також, коли треба поновити чи відремонтувати зруйноване природне гніздо на міцній ще опорі.
Побудова штучних гніздівель для білого лелеки – давня народна традиція. Цим займалися ще наші далекі предки. Приваблювання лелек на гніздування було своєрідним елементом аграрної магії. Вважалося, що лелечі гнізда сприяють урожаю, злагоді, добробуту. Зрозуміло, що можна не тільки покладатися на долю, а й допомогти поселитися такому цінному птаху. Тому при розробці заходів по охороні чорногузів вченим не треба було винаходити щось особливе. Досить вивчити народний досвід. Протягом 15 років я проводив спеціальні дослідження побудови штучних гніздівель для білого лелеки. Одним з головних завдань було встановити – які варіанти частіше влаштовуються людьми і що впливає на заселення їх птахами. Виявилося, що дві третини всіх гніздівель влаштовуються на деревах. Значно рідше – на стовпах і зовсім рідко – на будівлях. Причому на дахах гніздівлі у західних областях України будують значно частіше, ніж у східних і центральних. В якості основи для гнізда частіше всього використовується дерев'яний поміст, колесо з воза. Рідше роблять металеві опори або інші варіанти гніздівель. Дослідження показали, що для лелек нема великої різниці, на чому і з чого побудована штучна гніздівля. Це залежить в основному від людей. Так що є чималий простір для вашої творчості.
В.М. Грищенко, к. б. н.,координатор проекту Товариства “VI Міжнародний облік білого лелеки”