ЛЕЛЕЧІ ПРОБЛЕМИ

Ті, хто спостерігає за життям білих лелек, напевно помітили, що цього року вони прилетіли пізніше, ніж звичайно, і якось “недружно” займали гнізда. На одних вже давно з’явилися пари, а інші пустували до травня. Деякі з них, так і залишилися незайнятими. У багатьох населених пунктах можна побачити такі пустуючі лелечі оселі. Тенденція ця загальна для всієї східної популяції білого лелеки (птахи, які мігрують через Близькій Схід і зимують у Південній та Східній Африці). У різних країнах Європи орнітологи відмічають цього року пізній приліт чорногузів та помітний спад їх чисельності. У деяких місцях він досягає третини або й більше.

Гнізда білих лелек у Золотоноському районі Черкаської області (фото автора)

Схоже, повторюється ситуація 1997 року. Він був катастрофічним для білого лелеки практично по всій Європі. Кількість зайнятих гнізд значно скоротилася, успішність розмноження була дуже низькою. У Німеччині чисельність зменшилася на 17%, в Україні – на 11%.

Пов’язаний такий “провал” із несприятливими умовами на місцях зимівлі в Африці та на шляхах перельоту. Спостерігачі за міграцією птахів в Ізраїлі відмічали весною незвичайно низьку чисельність пролітних зграй білого лелеки. Тобто, значна частина птахів залишилася на “зимових квартирах” і не повернулась на батьківщину. До того ж все ускладнилося ще й через тривалі холоди у Малій Азії та на Близькому Сході. Значну затримку лелек в Ізраїлі, Сирії й Туреччині підтвердило і супутникове простежування птахів із спеціальними передавачами. Як наслідок – навіть ті бузьки, що повернулися, прилетіли виснаженими і не змогли вивести численне потомство. Середня кількість пташенят у лелечих пар була в Україні найнижчою за 13 років моніторингових спостережень (1992-2004).

Гніздо лелеки на садибі у смт. Берегомет (Чернівецька обл.)

Проте вже в 1998 році чисельність лелек практично скрізь відновилася і навіть був досить значний приріст. Це означає, що її зниження було пов'язане не з загибеллю птахів, а лише з неповерненням додому. Білий лелека починає розмножуватись як правило лише з 3-4 року життя, тому відновлення популяції після значної смертності зайняло б як мінімум кілька років. Молоді птахи ведуть бродячий спосіб життя, тримаючись далеко від місць гніздування. Частка статевозрілих чорногузів серед таких "неповерненців" у нормі становить не більше кількох відсотків, але в дуже несприятливі роки вона може значно підвищуватися. Тоді ми й бачимо пусті лелечі гнізда.

Низька успішність розмноження у катастрофічні роки також пояснюється несприятливими умовами зимівлі і міграції. Дослідження на цілому ряді видів птахів показали, що саме вони значною мірою визначають кількість потомства і рівень виживання дорослих птахів влітку. Механізм досить простий. Від фізіологічного стану птахів залежить їх репродуктивний потенціал. Якщо лелечиха повернулася весною "в доброму здоров'ї" і відклала 5-7 яєць, далі вже від місцевих умов залежить, скільки виросте пташенят. Але коли вона прилетіла виснаженою і відклала всього двоє яєць, більше двох пташенят не виросте, навіть коли їжа сама стрибатиме їм до рота.

Взагалі, це досить цікаве явище, ще до кінця не вивчене. Цього року можна буде зібрати важливий науковий матеріал - простежити наскільки зменшилася кількість заселених гнізд у порівнянні з минулим роком і скільки лелеки виростять пташенят, а в наступному році - як чисельність буде відновлюватись. То ж запрошуємо до спостережень усіх бажаючих.

В.М. Грищенко, канд. біол. наук

© Українське товариство охорони птахів 2005