КАМПАНІЯ „НІ – ВТРУЧАННЮ В ЗАПЛАВУ ПРИП’ЯТІ!”

Інформація про ситуацію в заплаві Прип’яті на території Волинської області
(Станом на грудень 2006 р.)
Експертна оцінка Українського товариства охорони птахів
(Експерти к.б.н. А.М. Полуда, к.б.н. І.С. Легейда)

У цій програмі є багато заходів, до яких є суттєві зауваження щодо впливу на екологічний стан заплав річок області. Але вже зараз найбільше занепокоєння викликають плани з “Відновлення водного режиму р. Прип’ять на ділянці від Вижівського водозабору до озера Любязь, регулювання русла” (пункт 2.1.1, вартість робіт 8 млн. 245 тис. грн) та “Відновленню водного режиму р. Прип’ять на ділянці від села Річиця до Вижівського водозабору, регулювання русла” (пункт 2.1.2, вартість робіт 4 млн. 986 тис. грн). Згідно з технічним завданням протягом найближчих років планується поглиблення екскаватором більше 80% русла річки на ділянці с. Річиця – оз. Любязь.

Які ж аргументи наводяться для мотивації втілення всіх цих заходів? Найголовніше – це те, що протягом останніх десятиріч у заплаві Прип’яті спостерігається “значне збільшення тривалості стояння повеневої води, що досягає 154 діб”. Остання цифра дійсно характерна для періоду 70 – 90-х років минулого сторіччя. Але треба підкреслити, що в заплаві річки, враховуючи ландшафтні особливості, де вона знаходиться, повені є звичним явищем – вони тут завжди були і будуть. Зокрема, в першій половині ХХ сторіччя були періоди, коли заплава була вкрита водою практично цілий рік. Суттєвий вплив на подовження тривалості стояння води в заплаві справило масштабне осушення верхів’я Прип’яті та притоків, які впадають в річку на цій ділянці. Осушення розпочалося тут в кінці 60-х років. Цікаво, що за даними Волинського облводгоспу, середньобагаторічна тривалість виходу води на заплаву перед початком глобальних осушувальних робіт (1958-1967 р.р.) складала 133 доби – тобто у період 70 – 90 роки вона збільшилася всього на 25-35 днів. Вже протягом 2000-2005 року цей показник склав всього 80 днів – тобто спостерігається явне скорочення періоду затоплення заплави, що свідчить про самовідновлення перепускної здатності річки.

Які ж головні причини “деградації” річки на думку водогосподарників? У звіті про “Науково-екологічне супроводження русловідновлювальних робіт в верхоріччі Прип’яті на території Волинської області” за 2003 р., якій підготував Інститут гідротехніки і меліорації УААН зазначається, що:

“Головними причинами тривалого затоплення великих площ і відторгнення сільськогосподарських і селітебних територій, зниження їх економічної ефективності, збіднення травостою природних заплавних луків, що призводить до негативних наслідків для представників фауни (яка турбота !), зниження перепускної здатності русла річки є замулення русла через будівництво місцевим населенням загат, несвоєчасне видалення чагарникової рослинності і припинення викошування заплавних луків населенням, постійний відбір води до Дніпровсько-Бузького каналу”.

Якщо це і є головні причини, то логічно зменшивши їх дію (розібрати загати, поміняти режим подачі води до Білорусії тощо) та втілити малозатратні заходи (побудувати нові проходи для води в дамбах-дорогах, які перетинають заплаву річки); тоді і пропускна здатність річки збільшиться. Але вартість цих заходів буде коштувати значно менше, ніж 13 млн. грн. (більше 2 млн. дол.). Тому і роблять водогосподарники такий висновок:

“Всі ці першопричини дуже ускладнили екологічну обстановку в заплаві Прип’яті і потребували термінових кардинальних заходів зі спасіння річки. Однозначний висновок при цьому – поглиблення її русла з 2000 року, яке і розпочато системно на основі досконало проробленого проекту” (стр.16).

Дійсно роботи по “відновленню річки” були розпочаті у 2000 р. на ділянці Ратно – Річиця. За допомогою земснаряду було здійснено поглиблення русла річки, що призвело до повного осушення заплави, в тому числі й на ділянці Комарово – Річиця, яка до цих робіт була ще в природному стані. У червні 2006 р. була обстежена західна частина цієї ділянки заплави – відкритої воді (крім самої річки) чи просто вологих біотопів не було виявлено. Всі осокові болота (вони були і сінокосами) висохли та трансформувалися в сухі забур’янені рослинні комплекси. На їх місці можна побачити залишки колишніх купин, які утворювали деякі види осок на обводнених болотах. Це свідчить про те, що ще кілька років тому тут були болота (вони зникли після поглиблення русла річки). На колишніх болотах періодично горять торфові відклади. Все це підтверджується і матеріалами, викладеними у звіті Інституту гідротехніки і меліорації УААН за 2004 р. про “Науково-екологічне супроводження русло відновлювальних робіт в верхоріччі Прип’яті на території Волинської області” (стор.58-60).

Ще в 1996-1998 рр. на ділянці заплави, що розташована в 2 км північніше с.Комарове знаходилося угруповання прудких очеретянок (~ 25 самців). Після поглиблення русла річки це осокове болото висохло і птахи залишили це місце гніздування.

Другий етап робіт з поглиблення русла почався восени 2004 р. на ділянці довжиною 6 км між с. Щедрогір - гирло р. Турія, але тоді поглиблення русла провели тільки в окремих місцях. Вже восени 2005 р. було проведене суцільне поглиблення русла на всій цій ділянці.

Стан цієї ділянки заплави ми контролюємо з 1999 р. Вона завжди була насичена водою – вздовж русла річки знаходяться низинні осокові болота, трава на яких викошуються місцевими жителями на сіно, в заплаві знаходяться чисельні протоки, стариці. Все це створює оптимальні умови для гніздування багатьох водно-болотних птахів – тут висока щільність лиски, крижня, гніздилися кілька пар сірих гусок. На цій ділянці мешкає від 2,5 до 4% української популяції прудких очеретянок.

Протягом травня-червня 2006 року ми проводили вивчення впливу “відновлення водного режиму” на цю ділянку заплави. Наслідки цих робіт вражаючі – в цей період вся заплава була сухою, навіть в найбільш низьких частинах заплави між купинами води не було. У другій декаді травня 2006 р. рівень води на верхньому та нижньому б’єфі цієї ділянки був на 0,7-0,8 м нижчий за природний рівень в літню межінь, яка тут припадає на кінець липня - початок вересня. У цей же час на інших ділянках заплави рівень води був високий, що характерно для цього періоду року. Поглиблення русла понизило рівень води в тих частинах заплави, які розташовані навіть на відстані більше 1 км від річки. Купини осоки, між якими має бути вода, знаходилися на сухому ґрунті. Ця ділянка перестала бути водно-болотним угіддям – гуси, качки, лиски залишили її. Чисельність прудких очеретянок в цьому сезоні скоротилася приблизно в 5 раз і в наступному році вони взагалі не будуть тут гніздитися (ці птахи не мешкають в сухих біотопах).

Аналогічна ситуація спостерігалася і в грудні 2006 р. – у заплаві не було води і це не зважаючи на те, що в кінці літа на Прип’яті сформувалася літня повінь. Вона була пов’язана з аномальними природними явищами – протягом серпня випало майже чотирьохмісячна норма опадів, що не спостерігалося вже 50 років! Восени також відмічалися значні опади. За таких умов на цій ділянці заплави мала бути вода, як це було на інших ділянках заплави, де роботи з поглиблення русла не проводилися. Не важко спрогнозувати, яка ситуація буде в маловодні та “нормальні” роки – заплава почне трансформуватися – осокові біотопи зникнуть, періодично будуть як верхові пожежі, так і горіння торфу. В грудні 2006 р. ця ділянка була здана в експлуатацію Волинським облводгоспом (як здаються технічні споруди). Таку діяльність можна оцінити, як приховану осушувальну меліорацію.

У грудні 2006 р. закінчується поглиблення русла на іншій ділянці заплави – від оз. Стрибуж до с. Щедрогір. Наскільки законна ця діяльність? Ці роботи проводяться на території гідрологічного заказнику “Щедрогірський”, а згідно, зокрема, статті 7 “Закону України про природно-заповідний фонд України” “забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає на стан природних комплексів”, а тим більше знищення водних ресурсів у гідрологічному заказнику. Це розуміють і водогосподарники. На стор.21 Звіту про “Науково-екологічне супроводження русловідновлювальних робіт в верхоріччі Прип’яті на території Волинської області” за 2003 р. вказується, що “незважаючи на створення в долині Прип’яті мережі заказників і Прип’ять-Стохідського ландшафтного парку, статус яких не допускає втручання у природний процес, відновлення русла річки необхідне, бо з загибеллю річки (а чого вона має загинути, якщо її недосушать остаточно?), існування таких зон зовсім втратить сенс”. А в Звіті за 2002 р. (стр.77-78) прямо пишеться: “У той же час виділення природно-заповідних територій, хоча і на папері (як вважають вони), залишається в тій чи іншій мірі перешкодою для проведення русловідновлювальних робіт в верхоріччі Прип’яті ...”.

Виникає питання, чому, розуміючи незаконність цих робіт, водогосподарники наважилися на порушення Закону?

Зараз, подібну діяльність потрібно зупинити. Тому ми пропонуємо:

- накласти мораторій на продовження так званих русловідновлювальних робіт у заплаві Прип’яті;

- створити міжвідомчу комісію з залученням спеціалістів-екологів (гідрологів, ботаніків, зоологів, гідробіологів тощо) для оцінки вже проведених робіт з поглиблення русла і майбутніх перспектив цієї частини заплави Прип’яті в разі продовження її осушення.