Як відомо, казарка червоновола Rufibrenta ruficollis є досить рідкісним видом з обмеженим ареалом існування, яку віднесено до категорії «Вразливий». Окрім того, як вид, що потребує особливої охорони, казарку червоноволу включено до Додатків І та ІІ Боннської конвенції, Додатку ІІ Бернської конвенції й Додатку І Директиви Європейського Союзу про диких птахів.

Останніми роками фахівці-орнітологи наводили достатньо суперечливі дані про чисельність всієї популяції виду — від 100 000 особин (Казахстан, С. Єрохов, 2001) до 35 000 (Болгарія, С. Дерелієв, 2003). Перша цифра базується на даних екстраполяції чисельності казарки червоноволої, що пролітає в осінній період через територію Казахстану, а друга є реальною цифрою за результатами зимового обліку виду в 2002-2003 роках у Болгарії. Звісно, така суперечливість даних дещо насторожувала спільноту науковців. Експерти Королівського товариства охорони птахів (RSPB, Великобританія) висунули припущення про можливе різке скорочення чисельності виду. Для того аби встановити реальну чисельність і стан казарки червоноволої на зимівлі за підтримки RSPB було виконано тристоронній проект з одночасного обліку виду в приморських регіонах України, Румунії та Болгарії протягом 2003-2006 років. В Україні моніторинг виконувало Українське товариство охорони птахів.

Загалом, за три роки в зимовому моніторингу казарки червоноволої взяло участь сім польових команд під керівництвом досвідчених орнітологів. Розподіл ділянок моніторингу за групами був таким:

• Придунайський регіон і дельта Дунаю, Одеська обл., керівник — Михайло Жмуд;
• Причорноморська зона від м. Одеси до о. Сасик, Одеська обл., керівник — Іван Русєв;
• Причорноморська зона й лимани, Миколаївська обл., керівник — Зиновій Петрович;
• Причорноморська зона, Херсонська обл., керівник — Ольга Яремченко;
• Материкова частина Херсонської області й прибережна зона Каркінітської затоки, керівник — Віктор Гавриленко;
• Прибережна зона Запорізької області, Східний Сиваш, керівник — Володимир Попенко;
• Західний і Центральний Сиваш, степовий Крим, керівник — Олександр Грінченко.

У ході обліків казарки червоноволої польові команди поєднали використання точкового та маршрутного методів, зокрема вранці проводили спостереження в ключових місцях розльоту птахів, а далі продовжували роботу на маршрутах у найважливіших ділянках регіону. Це дало змогу охопити основні місця відпочинку та ночівлі виду, а також інші важливі за чисельністю нерегулярні скупчення гусей. На відміну від румунських і болгарських колег, українські польові команди не брали за основу тільки точкові обліки, оскільки гуси в Азово-Чорноморському регіоні досить динамічно використовують суходіл для годівлі й акваторії для ночівлі. Окрім казарки червоноволої, вівся також облік інших видів гусей, які траплялися на маршруті — гуски білолобої Anser albifrons, гуски сірої Anser anser і гуски малої Anser erythropus.

Моніторинг казарки червоноволої в Україні в 2003-2006 роках засвідчив, що в осінній період перші казарки з’являються наприкінці жовтня, проте основна частина птахів прилітає в Україну в третій декаді листопада. Результати синхронного обліку казарки в зимовий період демонструють нестабільність її зимових угрупувань в Азово-Чорноморському регіоні Україні. Серед факторів нестабільності варто виділити такі:

• нетипові погодні умови;
• бідність кормової бази на полях озимих зернових культур;
• турбування птахів мисливцями та браконьєрами під час мисливського сезону;
• турбування птахів браконьєрами в закриті для полювання сезони.

Згідно з узагальненими даними за 2003-2006 роки найвища чисельність казарки червоноволої в Україні спостерігається в січні й становить 10 780 особин.

Чисельність казарки червоноволої за результатами обліків у 2003-3006 роках в Україні

Зимове перебування казарок червоноволих у Азово-Чорноморському регіоні завершується відльотом основної їх частини у першій-другій декаді березня, проте окремі зграї казарок затримуються в регіоні іноді до середини квітня.

Низька чисельність казарок у місцях зимівлі в Україні в сезони 2004-2006, можливо, зумовлена як і в попередні роки тим, що обліки не охопили всі потенційні місця зимівлі виду. Варто також враховувати ту обставину, що за різкої зміни погодних умов і тиску полювання, птахи можуть змінювати місця перебування. Тому для визначення реальної чисельності казарки червоноволої в подальшому необхідно використовувати достатньо динамічний підхід до проведення обліків на всіх територіях зимівлі, у тому числі в південній частині Росії та на заході Казахстану (особливо в теплі осінні та зимові сезони). Не менш важливо охопити обліками й території зимівлі в Азербайджані, що використовувалися казарками в минулому, адже не слід виключати, що в зв’язку зі зміною гідрологічної ситуації в прибережних зонах Каспію, казарки можуть повернутися на свої споконвічні місця зимівлі.

Результати проекту мають важливе наукове значення, перш за все, для розуміння механізму формування зимових угрупувань казарки червоноволої, аналізу впливу погодних умов на перебування птахів у регіоні, термінів перебування і часу відльоту гусей із Азово-Чорноморського регіону. Роль проекту для охорони виду досить важлива, адже результати моніторингу виду в 2003-2006 роках повинні стати основою для ревізії Плану дій зі збереження казарки червоноволої як в Україні, так і в ареалі існування виду загалом.